ДЛЯ МАРКЕТИНГ-ДИРЕКТОРОВ И
ТЕХ, КТО ХОЧЕТ ИМИ СТАТЬ!

Новый маркетинг
Журнал о маркетинге   




«Новый маркетинг», №2/2002


ПІДПРИЄМЛИВА ТВОРЧIСТЬ І ТВОРЧА ПIДПРИЄМЛИВIСТЬ

Бізнес, який починався зі світлої голови і старої "Волги", або спосіб мислення людини, яка поставила на ноги газету "Високий Замок"




Автор(ы): Тетяна Вергелес
Рубрика: МАРКЕТИНГ-МИКС
Доступ: открытая
Просмотров: 1106




Степан Курпіль, головний редактор газети "Високий Замок", належить до числа тих рідкісних в Україні людей, які визначають майбутнє української демократичної преси - преси, яка здатна не просто виживати, а й, постійно вдосконалюючись, процвітати в умовах ринкової економіки. Він - з тих керівників мас-медіа, які розглядають газету не як засіб для обслуговування політичних інтересів, а виключно як продукт, попит на котрий залежить від його якості. Степан Курпіль - журналіст-підприємець європейського штибу. У цьому і полягає секрет успіху його справи. Тут і відповідь на питання: чому саме у "Високий Замок" (в одну з небагатьох газет в Україні) західний інвестор не побоявся вкласти великі кошти, чому саме до "Високого Замку" незмінно високою залишається довіра споживача - читачів газети?

Стартовим капіталом були "компартійний імідж" і "завдання української народної демократії"
На газетному ринку - жорстко і мінливо, як на будь-якому іншому. Хто цього не збагнув десять років тому, той програв. І програє знову і знову, вперто чіпляючись за стандарти радянських часів, наступаючи на граблі старих уявлень про роль і завдання преси… Десять років тому я прийшла працювати в одну з львівських газет, яка тоді мала усі козирі - талановитий колектив, добру славу, чудові фінансові можливості, 200 тис. тиражу. Однак змінився головний редактор і все зійшло нанівець.
А Степану Курпілю десять років тому дісталась не газета, а руїна. Причому дісталася проти його волі. Він працював заступником головного редактора популярної тоді газети "Молода Галичина", і в творчому і в суто людському сенсі почувався дуже комфортно. До того ж, мав, за мірками того часу, досить високу зарплату. І раптом усе це залишити? Йти на удвічі менші гроші? Така була ситуація, коли тодішній голова Львівської обласної ради В'ячеслав Чорновіл запропонував йому очолити газету "Високий Замок", щойно створену на базі компартійної російськомовної "Львовской правды".
- Були страшні вагання, - згадує Степан Володимирович. - На розмову з В'ячеславом Чорноволом я йшов з наміром відмовитися. Але сталося так, що В'ячеслав Максимович відразу почав говорити про завдання, які стоять перед українською народною демократією, про те, як треба доходити до російськомовних жителів Львівщини, які тоді не знали належним чином ні української культури, ні мови, ні історії… Я дивився на нього, і язик не повертався сказати, що я не даю згоди. А поруч сиділи Михайло Косів і Микола Горинь. Останній ховав у вус усмішку, бо знав ситуацію. Тільки він пробував вставити слово, мовляв: "Він же ще…", як В'ячеслав Максимович навантажував новими актуальними завданнями. Чим більше я його слухав, тим більше було незручно відмовлятися від пропозиції. Розумів: ця людина вистраждала українську ідею, а я зараз раптом говоритиму про якусь зарплату, про те, що імідж газети не той, що я нічого не здобуваю, навпаки - втрачаю… І я промовчав. Єдине, наважився обумовити: попрацюю до сесії Львівської обласної ради, буду спрямовувати газету у потрібне русло, формуватиму її політику, а якщо мені робота не піде, від цієї посади відмовлюся. В'ячеслав Максимович сказав: "Добре. Але ви не відмовитеся". Як у воду дивився.
Прийшовши у "Високий Замок", ще якийсь час бігав у "Молоду Галичину" - з 11-го поверху на 13-й ...
Для просмотра всей статьи необходимо зарегистрироваться



 ‹ Логин
 ‹ Пароль

Вход | Регистрация